Олешківські піски. Враження.

Віч-на-віч з палючим сонцем, безкрайністю пісків і гарячих вітрів

Мало хто про це знає, але в Україні є своя пустеля. Олешківські піски в Херсонській області є однією з найбільших пустель у Європі, більше за площею - тільки пустелі в європейській частині Росії, Ростовській і Волгоградській областях.

Олешківські піски займають величезну площу на схід від Херсона, вони простягаються на 30 кілометрів із заходу на схід і на 150 км - з півночі на південь. Загалом ця пустеля займає понад 1600 квадратних кілометрів.

Олешківські піски являють собою безкрайні бархани заввишки метрів п'ять, які під дією вітру потроху пересуваються, "повзають". Тутешні жителі називають ці бархани "кучугурами". Вони виникають так само, як і бархани Сахари: в результаті дії вітру. І деякі з них досягають величезних розмірів - понад 20 метрів заввишки і більше 40 - в діаметрі.

Крім того, мало хто знає, що на глибині 300-400 метрів тут знаходитьсяпрісне підземне озеро. До речі, вода у ньому дуже смачна.

Пустеля складається з 7 так званих арен. Усі вони горбисті, із коливанням висот до 20 метрів. Поміж арен, що висмажують у власних котлах мільйони тон піску, лежать озера та мліють під сонцем негусті ліси.

Науковці назвуть її радше напівпустелею через кількість опадів і температурний режим. Може фахівцям і видніше, але кліматичні умови тут надміру суворі. Влітку пісок нагрівається до 75 градусів за Цельсієм. І тоді нескінченні піщані бархани перетворюються на круті вершини, а круті спуски і підйоми вмить виснажують мандрівника. Розпечений пісок каламутить розум, сліпить очі та потрапляє у кожну шпаринку. Крупинки надзвичайно дрібні. Кинеш жменьку у повітря – і хмарка ще якийсь час провисить невагомо. А довкола – лише тиша та вітер, що швидко ховає сліди ледь не єдиної живності. Це хвилясті візерунки, залишені на піску гадюками.

З тварин тут можна зустріти вовка, зайців, піщанок, вужів і найрізноманітніших комах. Чим ближче до межі лісу – тим більше живих істот.

А ще в Олешківській пустелі живе небезпечний для людини павук– каракурт. Його отрута в 15 разів сильніша за отруту гримучої змії. Однак каракурт на людей сам не нападає.

Звичайно Україна – не Африка і можливо Олешківським піскам не зрівнятися з Сахарою. Та ця пустеля обов’язково вразить вас своєю особливою красою. Безмежною, таємничою, навіть химерною і дикою… Вона виснажить спекою і пусткою, та потім відкриє перед мандрівником загадки своєї великої і величної душі. Їй є що розповісти людям, та лише тим, хто вміє слухати, тим, хто вміє вірити у побачені між піщаними хвилями сліди часу.

Сьогодні Олешківська пустеля – це безкрайні бархани, сипучий пісок, жарке повітря, жовті горби скрізь, куди не кинь оком. По навітряному схилу неясні криві письмена – сліди гадюк. Поодинокі билинки піщаного вівса, якісь колючі травинки, кущики. А біля хвилястої лінії горизонту, там, звідкіля тече це палаюче повітря, височіє стовп. Найсправжнісінька пустеля. Яскраве нещадне сонце, іскристий, дивовижний, але неживий пісок і всепоглинаюче мовчання пустелі.

Ще один чудовий витвір природи, яка є там – оазис. Справжнійукраїнський оазис посеред справжньої української пустелі. Неперевершено!

До речі, Олешківські піски з 2010 року є національним природним парком.